Свідчення очевидців

В цей страшний період в нашому селі загинуло голодною смертю багато людей з голоду... Бувало, що люди їли собак та котів. Люди дуріли від голоду і їли навіть людей. Це був страшний час для всієї України. Голодомор був страшніший чим війна. ... Про голодомор страшно й згадувати. Але треба. Щоб таке страхіття ніколи не повторилось...

Марченко Марія Федорівна, с. Сушківка Черкаська область

У 1933 році померла моя сестричка..., їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти...

Микола Піскун, 1926 р. н., смт Сиваське, Херсонська область

Когда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасенье: мыши наносили в норки запасы, землей обворачивали их в круглых кучках, а мы уже ее раздалбывали зимой и забирали эти запасы...

Петро Олизка, 1921 р.н., смт Петропавлівка, Дніпропетровська область

Відбирали все. Якщо знаходили то забирали. Це було рішення партії правительства. Якщо щось приховували то людину могли послати на Сибір.

Люди і без зброї все віддавали. Приходили шукали -знаходили, все відбирали. Люди не могли боронитися. Бо боялися що їх зашлють.

Панченко Катерина, с. Сушківка, Харківська область

То Сталін приказав Україну ограбить, хліб позабирать і вивезти за границю, а діти тисячами вмирали. А баржі ті, з хлібом, що найобідніше, потопили в морі, бо ніхто того зерна не купляв, а в Україні все забрали...

Прокопенко Михайло 1920 р., с.Красносілля Черкаська область

«У Бабаях був спиртзавод, біля якого знаходилися ями, куди зливалась барда. Голодні люди набирали барду в торбинки, тут же їли її, але від кольок багато хто помирав на місці. Трупи везли на кладовище і заривали, як худобу... спиртзавод переганяв зерно на спирт - і це при такому голоді!.»

Жінка, яка не назвала себе, 1924 р. н., с. Бабаї Харківська область

Голод почався ще у 1932 р. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забирали под мітлу... В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи.... за день вмирало до 20 душ. Не було кому ховати...

Іван Приступній, 1916 р. н., с. Єгорівка, Одеська область

А мені згадався 1933-й... То ж таки був геноцид! Пів-Сухої виморено голодом за одну весну. Сім'я Булата-коваля, де діти старші поїли менших... А ті мої товариші - однокласники Киселі, що незрівнянні успіхи виявляли в математиці, - сьогодні в школі були, а на завтра вже не прийшли: померли обоє. А торгсини, Галещинська біофабрика окороки відправляє на експорт... Ні, то довічний Сталінів гріх, злочин, якому ніколи не буде виправдання...

Письменник Олесь Гончар, 1918 р. н. Щоденники, запис від 23.08.1980 р.

Найстрашніший злочин часів сталінізму - штучний голод 1932-1933 рр. В ті часи був дуже високий урожай хліба, але люди, які працювали в колгоспах, хліба не отримували. Держава все вивезла в Москву, Ленінград. Селяни залишилися без їжі, зате російські робочі не голодували. Селяни ходили в Росію вимінювати одяг на хліб..

Тетяна Горбачова, с. Северинівка Сумська область

Я бачив війну - фронт і поля побитого люду. Але смерть голодна - це страшна безвихідь. Це - коли батько не радий своєму синові, а мале дитя ще тримає в роті виснажені груди померлої матері.

Іван Василенко, м.Запоріжжя

У 1933 мені було шість років, а братикові вісім. Нас батьки вивезли в Бобровицю на залізничну станцію і посадили в поїзд. ... Із поїзда дітей виловлювали, ми тиждень жили на прийомному пункті. Потім нам показали дорогу і ми стали вертатись до дому. Я була дуже кволою, брат ніс мене на спині. Зустрівся в дорозі якийсь чоловік і каже брату: «Кинь її, тобі легше буде самому». Але він мене не кинув.

Ганна Олійник, с.Білоцерківці, Чернігівська область.

У нашому селі душ 500 вмерло, а в сусідньому - десь 750 душ. Їли лободу, рогозу, худоба здихала - їли. Батько був головою сільради, він дав вказівку видати людям по склянці гречки, і його за це заарештували на другий день.

Віктор Міхолевський, с.Литвинівка, Черкаська область

Страх розстрілу, страх Сибіру, Голодомору - він ще довго буде жити в наших душах. Особливо - Голодомору! Дехто з сьогоднішніх депутатів ВРУ не вірить - можу показати свої запаси сухарів.

Бережний Федір, с.Нова Прага, Кіровоградська область

На Україні панує справжній голод, вимирають цілі села й повіти, особливо слід підкреслити жахливу смертність серед дітей. Пояснити це можна як політику, спрямовану на те, щоб остаточно зламати українську націю як єдину національну силу, здатну на серйозні опори. Одні вимруть, інші розпорошаться "по нескінченних просторах Росії".

З листа Василя Денисенка до Михайла Грушевського, вересень 1932 р.

Більше свідчень Ви можете знайти на веб-сайті «Уроки історії: Голодомор 1932-33 рр.»

Версiя для друку